Межиріч-карта

1965-го року під час археологічної експедиції в Україні виявили одну з найдавніших у світі картографічних знахідок людства. Це малюнок місцевості на уламку бивня мамонта.

Знайшли його на березі річки Росави поблизу села Межиріч Канівського району на Черкащині (тому пам’ятку і називають межиріч-картою). Вік знахідки 13-15 тис. років, довжина уламку — 21 см, зберігається в науково-природничому музеї в Києві. Я на власні очі ще не бачив (фотки тут не мої), хочу сходити. Судячи з фото в мережі, експонат там на окремому стенді.

“… в переплетенні безладних, на перший погляд, ліній дослідники змогли побачити осмислену картину місцевості: спуск з гори, стовбури дерев, нанесену двома паралельними лініями річку.
На березі річки були нанесені чотири загадкові споруди. Спочатку археологи виявили на місцевості три колишні людські житла, складені із костей мамонтів. Четверту шукали довго. На це пішло декілька років. Але її знайшли. Древнє картографічне зображення не підвело.”

В підручнику Остапчука це виглядає дуже романтично, але в опублікованих результатах тієї експедиції під керівництвом Підоплічка карту зображено догори дригом і названо просто незрозумілим малюнком, а не картою. Хто і коли здогадався його перевернути і розгледів на задньому плані гору, а на передньому житла і річку — не знаю, в інтернетах не знайшов.

До слова про найдавніші карти людства. Видно, що найбільше їх познаходили в районах наскельного живопису. В Україні, зрозуміло, з наскельним живописом було так собі, бо каменю малувато, тому найвідоміша знахідка тільки одна, і та на бивні вирізана.